TEXTS


The legacy of the saviors in the languages of their places of origin:


The legacy of the saviors (Ukrainian)
ЗАПОВІТ СПАСИТИЛІВ
Translation: Yuriy Kazmirchuk, grand son of a Red Army member.

Під час Шои - Голокауста - в Європі, окупованій нацистами, я врятував життя деяким євреям. Я це зробив, наражаючись на небезпеку і порушуючи чинні закони, що звинувачували євреїв в усьому злі й нещасті і надихали їх переслідування, збройні напади на них, арешти і навіть вбивства. Я розумів, що якби мене викрили, то мене б ждала та ж сама жорстока доля, що й їх. Я зреагував як тільки був здатний: швидко, майже без вагання, перед стражданням, принижинням, несправидливістю та вбивством. Ті люди не були обвинуваченні на якихсь вагомих підставах, лише засудженні за свое походження та за те, що народилися на цім світі. Вони були переслідуванні по причинах, яких не розуміли, будучи неспроможними захиститися і врятувати себе і своїх дітей. Я не зміг залишитися байдужим. Хоча вони й не були моїми родичами, або друзями, деяких я навіть ніколи до того й не зустрічав, я не зміг жити далі без того, щоб не протягнути їм мою руку помочі. Навіть якщо й відрізнялися вони чимось від мене: своїм мислинням, вірою або мовою, або зовнішністю, це не заважало мені бачити мою зхожість з цими людьми. Навпаки, в Tuesday 24-Oct-2006 1:40 PM;ицях, я наче відчув самого себе, тому що зрозумів, що з їхньої точки зору я також відрізнявся від ніх! Рід людський - різноманітний: усі народи, групи, люди відрізняються чимось між собою. І якщо хтось почінае кривдити людей навкруги мене, я відчуваю це на собі. Я, в деякій мірі, також відчуваю на собі відповідальність за все те, що діється навкруги мене. Я переміг себе: не піддався спокусі обману, що вже не можна було нічого зробити! І я був не один такий. Й навіть якщо нас було мало, ми підтвердили Святу Істину своїми діями: завжди можна щось зробити, знайти вихід із будь-якого становища!

Звісно, що в мене виник, страх. Без сумніву, що не було легко. Відчуття тривоги і моторошного страху за те, що могло б зі мною трапитися, часто примушували мене бажати повернення мого спокійного життя, що я мав до того. Але то не був слушний момент для скарги, нерозсудливих бажань, безхарактерності. Треба було негайно діяти, реагувати щодо жахливої реальності, що мене оточувала. Потрібно було знайти всякі можливі шованки для тих бідних переслідуванних, добути хороші фальшиві документи, достатню кількість їжі, грошей, ліків, навіть навчитися як лікувати різні хвороби; й рішуче усувати перешкоди, вирішувати проблеми, що виникали на кожному кроці, переконувати інших, щоб допомагали, і тим часом діяти інкогніто, таємно від сусідів, друзів, навіть рідних, щоб не донесли на мене. Я мусив брехати, давати хабари і тим часом підтримувати лад і порядок, симулюючи безтурботне життя,- і все це, щоб ніхто мене не запідозрив. Я знав, що могли розвідати про мене й спійматй мене, але те, що я ретельно берігся, дало мені прекрасну можливість, якої деякі, нажаль, не мали: таемно врятувати життя людям... й самому залишитися живим!

Те, що я зробив, було явно заборонено. Я свідомо й розраховано вчинив зумісний злочин проти закону. З усією суровістю закон нав´язував свою волю, але я непокірно зробиб те, що вважав Добре! Закон, що чітко наказує творити Зло, є нестерпимий, неадекватний, непрепустимий! І навіть якщо пропаганда наполегливо завіряла суспільство, що, виявляється, то були не люди, і називала їх ворогами, і що необхідно було винищити їх заради блага суспільства, я ніяк не міг того зрозуміти і безперервно бачив в тих людях себе самого, із тим же самим бажанням і правом на спокійне, щасливе життя. Існують моральні принципи, що переважують будь-які писані закони, і що вказують нам Істинний путь, і які я звичайно постараюся успадкувати своїм дітям і ті в свою чергу своїм. Я вважаю, що Добро - це поняття чітке й просте і може узагальнитися в слідуючій фразі: "Люби ближнього свого, як самого себе!" А ближній мій, на мою думку, - це весь Людський рід, це всі ми, не залежно від того по-якому ми мислимо, у що віримо, на якій мові спілкуємося, або яка у нас зовнішність! Це є мій заповіт.

Це є те, що я знаю, чому мене навчіло жіття. Це є те, що я маю щоб передати вам. Те, що я вдіяв, не вимагає ніякої нагороди о особливого визнання. Я зробив те, що повінен був зробити. .

Back to Legacy

Back to Texts

 Back to Openig Page

 

Tuesday 24-Oct-2006 1:40 PM
© 2004-2005-2006 Generaciones de la Shoá